Питання Голові Національної комісії з радіаційного захисту населення України Олександру Копиленку:
1. Російські війська продовжують вчиняти акти тероризму на атомних станціях України. Як Україна може протидіяти ядерному тероризму рф? Чи здатні існуючі норми міжнародного права та міжнародні інституції (МАГАТЕ, ООН тощо) вплинути на країну-агресора і не допустити катастрофи?
– У вашому запитанні вже міститься відповідь. На жаль, існуючі механізми, передбачені міжнародним правом, не спрацьовують, а ті міжнародні організації, які ви назвали, (ООН, МАГАТЕ), не здатні реально вплинути на агресора. Згадайте тільки, скільки знадобилося часу, щоб Генеральний директор МАГАТЕ, нарешті, відвідав Запорізьку АЕС, і чи мало це якісь наслідки. Слід бути реалістами і розуміти можливості впливу Росії з її потужною атомною галуззю на таку інституцію, як МАГАТЕ. Питання виключення Росії з Ради Безпеки ООН та, взагалі, цієї організації, як колись СРСР було виключено з Ліги Націй через агресію проти Фінляндії, це окрема тема.
Гадаю, що реальним засобом впливу на Росію як державу-агресора і ядерного терориста є консолідована позиція держав-членів ядерного клубу.
2. У Заяві Верховної Ради України від 21 вересня у зв’язку з черговим етапом ескалації безпекової ситуації у світі, спровокованим останніми рішеннями злочинної влади російської федерації, сказано, зокрема, «світ має усвідомити, що існує реальна загроза пошкодження ядерних об’єктів України внаслідок збройної агресії російської федерації, що є несумісною з нормами міжнародного атомного права, вимогами ядерної та радіаційної безпеки». Чи передбачає міжнародне право покарання за такі злочини? Які законодавчі норми з ядерної безпеки діють у країнах ЄС? Прокоментуйте законопроекти (№ 5860, № 6425, № 3869), які парламент нещодавно ухвалив у першому читанні.
– Я б розділив це запитання на два. По-перше, існують щонайменше 10 конвенцій, які стосуються ядерної безпеки. Насамперед, це Міжнародна конвенція про боротьбу з актами міжнародного тероризму 2005 року. Слід також згадати конвенції про ядерну безпеку (1996) і про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок. Т са проблема полягає в іншому – реальній здатності сучасного міжнародного права зупинити державу-ядерного терориста.
Що ж до законопроектів, які ви згадали, то вони вносять зміни до двох чинних актів – про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку, а також про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії. Але вони стосуються виключно внутрішніх аспектів використання ядерної енергії, зокрема, ними уточнюються визначення ядерних установок, функції експертів з радіаційної безпеки, деякі аспекти порядку ліцензування в цій галузі. Я би назвав їх прикладом класичної відомчої законотворчості.
3. Яких заходів мають вживати державні та місцеві органи влади для обізнаності громадян щодо різного роду загроз, у тому числі радіаційної, та дій у разі їх виникнення?
– Справді слушне запитання, беручи до уваги нашу традицію самолікування. От і зараз у Києві вже випили майже всі йодисті препарати, хоча в цьому не було жодної необхідності. А якщо говорити серйозно, то я хотів би звернути увагу на такий сюжет. Нещодавно, як Голова Національної комісії з радіаційного захисту населення я відвідав Хмельницьку АЕС і переконався в тому, наскільки злагоджено, професійно і вмотивовано працює колектив станції. А якщо в цьому контексті звернутися до діяльності нашої Національної комісії, то на минулому засіданні, що відбулося минулого тижня, ми розглянули план невідкладних заходів з покращення реагування на ядерні та радіаційні надзвичайні ситуації у воєнний час. Адресат цього плану – РНБО. У цьому засіданні взяли участь представники майже всіх «профільних» відомств, зокрема МОЗу, МВС, СБУ, ДСНС.
Здавалося б, це стандартна фраза, але дискусія показала, наскільки наші гості, а відповідно й ті установи, які вони представляють, обізнані у своїй справі і перебувають у належній готовності.
